Починаються аденоїди з гострих респіраторних захворювань яким не приділяється достатня увага.
Багато батьків ставляться до гострих респіраторних захворювань як до чогось не серйозною. Дитина почала кашляти, чхати, з'явилася температура - означає прохолов. Не приємно звичайно, але не серйозно.
Про аденоїди, також як про інші можливі ускладнення, що не хто не думає хоча і знаємо що буває, ще й як буває. Але проте вважаємо нісенітницею, самі ставимо діагноз, самі призначаємо лікування. А що тут складного: чай з малиною, парацетамол і в ліжко. Пару днів полежав, температура спала, кашель зник, повеселішав, от і все - здоровий! Правда соплі залишилися. Ну так і що, подумаеш соплі, у кого їх немає. І вперед, у двір, на гойдалки, в пісок, в калюжу - а ось і вони, аденоїди! ! !
Справа
в тому що освіта аденоїдів це свого роду захисний процес, реакція на
запалення, з яким ослаблений імунітет дитини не як не може впорається. Недоліковані гострі респіраторні захворювання переходять у хронічну форму. У носоглотці утворюється постійний осередок запалення. Організм напружує всі сили для його придушення, але ресурсів імунітету не вистачає. Ось
тоді й запускається механізм росту лімфоїдної тканини носоглоткових
мигдалин щоб з її допомогою збільшити вироблення лейкоцитів і
подивуватися хронічне запалення.
Іноді
вдається - в цьому випадку справа обмежується утворенням аденоїдів
першого ступеня, на які практично не хто не звертає уваги, оскільки
серйозних незручностей вони не викликають. Якщо
ж притушити вогнище інфекції не вдається, або мають місце часті
рецидиви гострих респіраторних захворювань, зростання лімфоїдної тканини
продовжується і утворюються аденоїди наступного ступеня.